21 лютого – Міжнародний день рідної мови
Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.
Олесь Гончар
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошенона Генеральній конференції ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року.
«Мови – це важливо!»– цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови.
Сьогодні в різних країнах світу люди говорять на 6000 мовах. Мова – це не тільки простий символ розуміння, вона витворюється в певній культурі, у певній традиції.Поки живе мова, житиме й народ як національність.
Українська мова в усі часи дивувала світ своєю красою, витонченістю, ніжною мелодикою. Загальновідомі факти про високе поціновування нашої мови представниками інших народів: 1934 року в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці світу українську мову визнали третьою з-поміж усіх мов (після французької й фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. А кількома роками пізніше на аналогічному форумі науковців у Швейцарії нашу мову було названо другою після італійської, де за головний критерій оцінки бралася евфонічна система мови, тобто її мелодійність, милозвучність. Це й не дивно, адже досконала евфонічна система української мови безпосередньо пов’язана з надзвичайною пісенністю нашого народу. Бо чи є ще який інший народ, який створив таке величезне пісенне багатство?
Ріднамова дорогакожномуз нас. Рідноюмовою ми вимовляємоперші словайнайкращевисловлюємосвої думки. Вона підтримує нас протягомусьогожиття.Рідна мова – це дорогоцінний скарб кожного народу, його надбання, показник самобутності та історичного минулого, індикатор розвитку.
Погодьтеся, вона єзасобом, який дозволяє людині усвідомити причетність до власного народу, йогоісторії,культури.
Ми знаємо, що українськамовапройшла нелегкий шлях. Однак, попри всіперешкоди, для багатьохмільйонів людей вона була й є рідною, є мовоюїхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей.
Ми щиро віримо, що краса й сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
Видатний український письменник Б. Антоненко-Давидовичписав: «Ми повинні цінувати нашу мову – нетлінний скарб українського народу, що його наші предки зберегли, незважаючи на всілякі заборони й утиски, передавши нам у спадщину».
Самеми, зарадиприйдешніхпоколінь, повиннізберігатийшануватимову, якцеробилинашіславні предки.
Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє й майбутнє України!
Коментарi